Книга може бути різною. Може бути надрукованою на папері, на глиняних дощечках, дереві, може бути електронною, записаною в аудіоформаті, створеною за допомогою азбуки Брайля. А може бути «живою». Кожен із нас – унікальна книга, яку не усякий здатен прочитати, а по-справжньому зрозуміють іноді тільки одиниці.
В рамках проекту «Співпраця бібліотек і музеїв Мелітопольщини як ресурс розвитку освіти дорослих», що є частиною всеукраїнського проекту «Замінимо мури відчиненими вікнами», в Центральній міській бібліотеці ім. М.Ю. Лермонтова 17 жовтня 2016 року відбувся масовий захід в форматі «Жива бібліотека».
Основна мета заходу – зламати стереотипи у суспільстві та змінити ставлення до тієї чи іншої соціальної групи людей. Це унікальна можливість познайомитися з людьми, яких Ви не зустрінете щодня.
Жива Бібліотека працює у такий же спосіб, як і звичайна, добре нам відома, бібліотека: читачі звертаються до бібліотеки, на них заповнюються формуляри читачів, вони вибирають книгу, беручи її на певний час. Прочитавши книгу, читач повертає її до бібліотеки та, за бажанням, бере іншу. Єдине, що відрізняє Живу Бібліотеку від звичайної, це та обставина, що її книги - це не звичні продукти на папері, а живі люди, готові поділитися з читачами своїм досвідом і щиро відповісти на їхні запитання.
Живими книгами у нашій «Живій бібліотеці» були:
- Ідрісова Мінівера – почесний громадянин м. Мелітополя, перший голова Комітету сприяння повернення кримських татар на історичну батьківщину «Азат»;
- Косяченко Марія – член болгарського національно-культурного товариства «Балкани»;
- Стаценко Ганна – голова ГО «Мелітопольська міська єврейська община»;
- Федоренко Ніна – голова фізкультурно-оздоровчого клубу інвалідного спорту «ФОКІС»;
- Лях Марина – представник ініціативної групи внутрішньо переміщених осіб «Новые местные»;
- Бріцин Михайло – представник Міжконфесійної ради міста Мелітополя.
Книжки були відкритими та відвертими. Наші читачі задавали запитання дуже різні, більша частина яких була продиктована стереотипами. І наші «книги» відповідали на найделікатніші запитання, якраз для того, щоб зруйнувати це шаблонне сприйняття, подолати існуючі упередження.
Кожен читач мав можливість прочитати всі книги, але по черзі, на прочитання кожної книги давалося 15 хвилин. Найскладнішим було здійснити обмін книгами - перервати спілкування, яке виявилось корисним і пізнавальним для обох сторін.
Наприкінці заходу «Живим книгам» і читачам було запропоновано заповнити анкету зворотного зв’язку.
|