23 жовтня бібліотека ім. В. Маяковського провела нагородження переможців конкурсу творів «Війна в історії моєї сім'ї», яке проходило в торгово-професійному ліцеї № 37. Цей конкурс був присвячений 70-річчю визволення м. Мелітополя від фашистських загарбників.

Історія Вітчизни – це не тільки літописи і архіви, рукописна спадщина, пам'ятники,  але й історична пам'ять окремих людей, котрі стали очевидцями подій.

Немає в Україні такої сім’ї, яку б обійшла війна. Роки війни йдуть все далі в історію, все менше залишається свідків тих подій. Проте з покоління в покоління у спадок передається розповідь не тільки про перемоги, але й про прикрощі і поневіряння, котрі обрушилися на мирне населення у 1941 році.

Усі учасники конкурсу підійшли до справи дуже відповідально. Цікаву історію про свою прабабусю розповіла Аліна Баклажкова. Її прабабуся  пішла на війну медсестрою, але стала радисткою, і лише випадковість врятувала їй життя.

 У розповіді Ольги Макаренко цікаво було почитати про прабабусю, яка пережила війну вдома, до яких хитрощів вдавалася, щоб врятувати своїх дітей, худобу та майно від мадярів.

Хочеться відзначити розповідь Ірини Арганової. Вона розповіла, як її родина береже пам'ять про прадідуся Коваленко Василя Петровича. Він був поранений, але зміг повернутися після лікування до лав армії і продовжити воювати до Перемоги. Іринина розповідь посіла 3 місце.

Про найдорожче в цьому світі – про людське життя, пише у своїй розповіді Тетяна Мирошниченко. Її оповідь про прадідуся Мирошниченко Івана Миколайовича, котрий 16-річним хлопцем пішов на війну та дійшов до Берліна. Поруч з ним у бою загинув його односелець і довелося Іванові самому копати землю, щоб поховати друга. Робота Тетяни посіла 2 місце.

Більш за все сподобалась журі оповідь Олександри Перепелиці. Це розповідь про прабабусю, яку Олександрі передала її бабуся. Дуже молодими пішли на війну брати та батько бабусі. Олександра у своїй оповіді змогла передати відчуття прабабусі, які охопили її, коли загинули на фронті два сини. Далі в творі йшла розповідь про те, як виживала вона без годувальника з чотирма дітьми, а також яку радість пережила прабабуся, коли повернувся її чоловік з полону. Твір Олександри посів 1 місце в конкурсі.

Усіх переможців нагороджено Почесними грамотами та невеличкими подарунками.