"… доробок цього художника слова не застарів – він живе й понині. П’єси викликають захоплення глядача (та й читача), гостросюжетні повісті та романи розкривають драматичну історію народу, його боротьбу за щастя, за волю; чаруюча ніжна лірика, гнівна викривальна сатира, роздуми поета-громадянина не можуть не знайти відгуку в душах нинішнього покоління, яке прагне соціальної справедливості”. 

Людмила Дем’янівська, доктор філологічних наук       

    Прекрасна земля України виростила багатьох великих людей. Багатьом синам і донькам вона дала свою життєстверджуючу силу. Серед славних імен – ім’я  видатного українського письменника-гуманіста, класика української літератури, одного з корифеїв і фундаторів класичного українського театру, мецената й культуролога Михайла Старицького.

    "Батьком українського театру" назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п'єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: "Не судилось", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "У темряві", "Розбите серце", "Талан".

   Ще на початку літературної творчості, й особливо в останні роки життя, увагу майстра слова привертали історичні теми. Старицький — автор багатьох історичних романів і повістей: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899).

  В історії української драматургії Старицький відзначається як видатний майстер гострих драматичних ситуацій і сильних характерів.

  З нагоди відзначення 175-річного ювілею Михайла Старицького центральна міська бібліотека ім. М. Лермонтова підготувала книжкову виставку «М.П. Старицький – батько українського театру». На виставці представлені книги та статті з періодичних видань про внесок М.Старицького в розвиток українського театру. Презентовані кращі п'єси та твори української класичної драматургії, які були написані автором на основі глибокого вивчення історичних та фольклорних матеріалів.

   Звертаючись до складних і драматичних періодів історії українського народу, змальовуючи героїв своїх історичних творів сповненими сили і душевної краси, Старицький виявив віру в краще майбутнє України.