Весна така – аж небувало! – добра:
                                                                                         Яріє рунь. Димує оболонь, –
                                                                                         А в пам’яті димлять на плечах роби
                                                                                        Найперших з перших, що пішли в огонь…

Чорнобиль – нестерпний біль і невигойна рана українського народу, знак планетарної біди, що не знає ні відстані, ні кордонів. Від початку цієї техногенної й екологічної катастрофи минуло  30 років. І весь цей час дзвони Чорнобиля б’ють на сполох, попереджуючи про загрозу неконтрольованого атому. Цю трагедію неможливо стерти з пам’яті, адже її наслідки ми досі відчуваємо у власному житті.
Чорнобильська трагедія – одне з найстрашніших лих не тільки для України, а й для усього людства. І волею долі епіцентром ядерної аварії стала саме наша багатостраждальна українська земля.
Кожного року ми повертаємося пам'яттю і серцем до незабутніх трагічних подій, щоб ще раз осягнути, кому зобов'язані мирним небом над головою, можливістю жити і ростити дітей та онуків. Віддаємо данину шани і вдячності тим, хто пожертвував найдорожчим, хто пішов у вічність заради життя і майбутнього свого народу та всього людства.

З метою виховання небайдужості до минулого і майбутнього своєї держави, співчуття до чужого болю як до свого, почуття любові до людини, землі,  напередодні відзначення 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи  в центральній бібліотеці ім. М.Ю. Лермонтова був проведений захід у форматі «жива книга» «А думалось, що атом той слухняний».

На зустрічі був присутній ліквідатор аварії Петро Олексійович Партасюк.  У 1986 році він працював заступником керуючого трестом "Мелітопольагробуд" та був призваний на військові збори на 180 діб. На станції і в самому Чорнобилі йшла ліквідація випромінювання. Основна робота була спрямована на будівництво саркофага і на відновлення роботи 3-го блоку.

Спільно з представниками радіаційної безпеки Петром Олексійовичем обстежувалися робочі місця і призначалася тривалість робочого дня - від цього залежало здоров'я і життя людей. З 18 офіцерів призваних із запасу, на сьогодні залишилося в живих лише 2 людини, Петро Олексійович серед них.
На зустріч з «живою книгою» завітали студенти  вищого професійного  училища № 40 та учні спеціалізованої школи-інтернату «Творчість».

До Дня Чорнобильської трагедії у читальному залі  було організовано книжкову виставку «Вічні дзвони подвигу й скорботи», вона розповідає про чорний квітневий день, коли стався вибух на 4-му енергоблоці ЧАЕС, про подвиг ліквідаторів–чорнобильців, про гіркі наслідки катастрофи для всього людства. На виставці також представлені художні твори, присвячені трагічній сторінці нашої історії.

Читачів та гостей міста запрошуємо відвідати виставку!