Тараканчиков Микола Ілліч народився 18 травня 1919 року в селі Борисово нині Сухінічського району Калузької області в родині селянина. Росіянин. Член ВКП(б)/ КПРС з 1943 року. Закінчив 7 класів. З 1936 року жив у Ленінграді. Працював на целюлозно-паперовій фабриці. Одночасно навчався в цивільній льотній школі. У Червоній Армії з 1938 року. Закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів в 1939 році.
На фронті у Велику Вітчизняну війну з листопада 1941 року (Західний, Сталінградський, Південний та 4-й Український фронти). У складі 686-го нічного бомбардувального авіаційного полку ВПС 49-ї армії Західного фронту старший сержант Тараканчиков здійснив кілька успішних бойових вильотів, за що в квітні 1942 року був нагороджений медаллю «За відвагу». З лютого 1942 р. льотчик 686-го штурмового авіаційного полку молодший лейтенант Тараканчиков брав участь у боях під Сталінградом. На літаку ІЛ-2 здійснив 33 бойових вильоти на штурмівку військ і об'єктів противника. За 23 з них, в ході яких групи, де літав Тараканчиков, знищили 149 танків, 366 автомашин, 5 літаків на аеродромах і близько 3500 солдатів і офіцерів ворога, розбили чотири переправи через Дон, придушили вогонь восьми батарей зенітної артилерії, двох батарей гарматної артилерії, семи мінометних батарей, створили 53 осередки пожеж, наказом по військам Південно-Східного фронту від 28 вересня 1942 р. нагороджений орденом Леніна. Крім того, в повітряних боях він збив два літака противника. Був поранений. З лютого 1943 року - на Південному фронті. Здійснив 89 бойових вильотів. За перші п'ятнадцять вильотів в якості ведучого групи був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Заступник командира авіаескадрильї 686-го авіаційного полку 289-ї штурмової авіаційної дивізії 7-го штурмового авіаційного корпусу 8-ї повітряної армії 4-го Українського фронту старший лейтенант Тараканчиков отримав зірку Героя за подвиги в боях за Мелітополь. За 25 бойових вильотів в район Мелітополя особисто знищив 12 танків, 18 автомашин, 3 самохідні гармати і до 350 солдатів і офіцерів ворога, придушив вогонь 7 зенітних батарей, створив 6 осередків пожежі, підірвав склад боєприпасів.
21 жовтня 1943 р. шістка ІЛів, ведена Тараканчиковим, в районі Зеленого Гаю - Калинівки, знищила дві гармати, 3 автомашини, 4 самохідні гармати і близько 70 солдатів і офіцерів противника. 22 жовтня в районі Барвинівки Тараканчиков особисто знищив 2 танки, 3 гармати і близько десятка гітлерівців.
25 грудня 1943 р. старший лейтенант М. Тараканчиков не повернувся з бойового завдання. Похований у селі Дніпровка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Ім’я М.І. Тараканчикова увічнено на Алеї Героїв Радянського Союзу в м. Мелітополь.
Література про життя та діяльність
Куперман В. На берегах Молочної : нариси про Героїв Радянського Союзу : 50-річчю Великої Перемоги присвячується. Вип. ІІ / В. Куперман, М. Мохов. – Мелітополь : Міська друкарня, 1994. – 100 с. – Із змісту : Штурмують ІЛи : [Тараканчиков М.І.]. – С. 88-89.
Тараканчиков Николай Ильич // Вечная слава Мелитопольщины : крат. биогр. справ. / сост. Н.В. Мохов. – Мелитополь, 2005. – С. 223-224.
Хозяин неба // Подвигом славны твои земляки : рассказы о Героях Советского Союза / [авт. коллектив: Ф.Г. Блинов, И.П. Мысленков, В.А. Слободченко и др.]. – Запорожье, 1962. – С. 294-296.
Тараканчиков Николай Ильич [Электронный ресурс] // Герои страны : [сайт]. – Режим доступа: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=13037 (дата обращения: 31.07.2013). – Загл. с экрана.
