Одинець Петро Трохимович

95 років від дня народження Одинця Петра Трохимовича (1921-1975), командира гармати артилерійського полку Героя Радянського Союзу; уродженця с. Костянтинівка Мелітопольського району.

Петро Трохимович Одинець народився 25 квітня 1921 року в селі Костянтинівка нині Мелітопольського району в селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів, школу фабрично-заводського учнівства (ФЗУ). Працював токарем на дизелебудівному заводі в Мелітополі (нині Мелітопольський моторний завод).

З 1940 року перебував на строковій службі в армії, учасник війни з перших днів. Воював на різних фронтах, у тому числі 1-му Білоруському, де неодноразово був відзначений за бойові заслуги.

У боях у складі 48-ї армії в районі села Михайлівка (нині Свєтлогорський район Гомельської області, Білорусія) 23 лютого 1944 р. під вогнем противника вів вогонь по вогневих точках, які заважали просуванню піхоти. За день бою знищив 2 кулеметні точки, міномет, протитанкову гармату, до 20 гітлерівців.

Влітку 1944 року брав участь у Бобруйській (24-29 червня 1944 року), Мінській (29 червня-4 липня 1944 року) і Люблін-Брестській (18 липня-2 серпня 1944 року) наступальних операціях - етапах Білоруської стратегічної наступальної операції.

У ході Люблін-Брестської операції 48-а армія вийшла на територію Польщі і надалі з боями просувалася на захід, до річки Нарев. Командир гармати 17-го артилерійського полку 1-го Білоруського фронту, старшина Одинець у вересні 1944 року одним з перших з гарматною обслугою форсував р. Нарев (Польща). Залишившись біля гармати один, поранений у голову, продовжував вести вогонь до кінця бою, відстоявши зайнятий рубіж. Всього в цьому бою старшина П.Т. Одинець знищив 1 середній танк, підбив 2 середніх танка, винищив до 70 осіб ворожої піхоти.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в боях на території Польщі, старшині Одинцю Петру Трохимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після війни закінчив Полтавське військове училище. З 1946 року – капітан запасу. Працював начальником штабу цивільної оборони тресту «Мелітопольбуд».

Нагороджений орденами Леніна (1944), Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалями.

Помер П.Т. Одинець 1 березня 1975 року. Похований в рідному селі Костянтинівці.

На його честь названа одна з вулиць Костянтинівки, а на будівлі середньої школи, де він навчався, встановлено меморіальну дошку. 9 травня 2012 року в Костянтинівці був відкритий сквер ім. П. Т. Одинця

В Мелітополі ім’я Героя увічнене на Алеї Героїв Радянського Союзу.

Література про життя та діяльність

Одинец Петр Трофимович // Вечная слава Мелитопольщины : крат. биогр. справ. / сост. Н.В. Мохов. – Мелитополь, 2005. – С. 164-165.

Лукаш І. Велике бачиться на відстані : док. повісті, нариси. – Дніпропетровськ : Січ, 1998. - Із змісту: [П.Т. Одинець]/ - C. 889-891.

Подвигом славны твои земляки : рассказы о Героях Советского Союза. – Запорожье : Кн.-газ. изд-во, 1962. – Из содерж.: Враг не выдержал : [Петр Трофимович Одинец]. - С. 211 – 213.

Мохов Н. Золотые звёзды мелитопольцев : очерки о Героях Советского Союза / Н. Мохов, В. Куперман. – Мелитополь, [Мелітоп. міська друк.], 1993. - Из содерж.: Мастер точного огня : [П.Т. Одинец]. – С. 27-28.

Мохов М. Майстер точного вогню / М. Мохов, В. Куперман // Серп і молот. – 1977. – 15 берез.

Одинец Пётр Трофимович [Электронный ресурс] // Герои страны : [сайт]. – Режим доступа: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=14640  (дата обращения: 30.10.2015). – Загл. с экрана.