Середа, 17.10.2018, 01:50
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна  Мій профіль Вихід Вхід                                                                               
Про ЦБС
Користувачам
Статистика

OnLine
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Європа-це ми
BookCrossing
Наші партнери
Календар
«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Пошук

Лисконоженко Микола Гаврилович

         

     Лисконоженко Микола Гаврилович народився 6 травня 1919 року в селі Новоданилівка Якимівського району Запорізької області в сім'ї селянина. Українець.

     З дитячих років Микола Лисконоженко мріяв стати льотчиком. Після смерті батька сім'я переїхала в м. Мелітополь, де в 16 років М.Г. Лисконоженко закінчивши сім класів ФЗН, пішов працювати в паровозне депо токарем. За путівкою комсомолу Лисконоженко поступив до Мелітопольського аероклубу, де пройшов дворічний курс навчання без відриву від виробництва. Навесні 1936 року він успішно здав іспит на літаку У-2. Восени того ж року М.Г. Лисконоженко був зарахований курсантом в Качинську Червонопрапорну авіаційну школу пілотів імені О.Ф. М’ясникова. У 1938 році він успішно її закінчив, ставши льотчиком-винищувачем, лейтенантом Військово-Повітряних сил країни та був направлений для проходження служби в авіаційний винищувальний полк.

     Учасник радянсько-фінської війни 1939-1940 років. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року.

     2 листопада 1941 року комсомолець лейтенант Лисконоженко вилетів на чолі ланки ЛаГГ-3 на прикриття військ, перекинутих залізницею в район Малої Вішери, і на штурмівку переправи противника через Волхов. Недалеко від села Селище  були помічені шість бомбардувальників Ju-88 у супроводі шести Me-109, які прямували на бомбардування командного пункту армії. Набравши висоту, Лисконоженко повів ланку в атаку. Його ведений Клочко попрямував у бік винищувачів, а сам Лисконоженко з іншим веденим Зуєвим атакував бомбардувальники. З першої ж атаки вони збили 2 "юнкерсів". Стрій противника був порушений. Клочко зміг зв'язати боєм трьох "мессершміттів", а інші накинулися на Лисконоженка і Зуєва. Зав'язався важкий бій. Із землі за ним спостерігав командувач 52-ї армії генерал-лейтенант М.К. Кликов. У бою Лисконоженко витратив всі боєприпаси, але з бою не вийшов, прийнявши рішення йти на таран одного з «юнкерсів». Відірвавшись від "мессершміттів", він набрав висоту і зверху накинувся на вцілілі "юнкерси". Підійшовши впритул до одного з них, він гвинтом відрубав противнику хвостове оперення. "Юнкерс" звалився на землю і вибухнув на власних бомбах. Після першого тарану у літака Лисконоженка був погнутий гвинт. У цей час за ним кинулися відразу 3 "мессершмітти". Однією з кулеметних черг німецьких літаків льотчик був важко поранений в плече і руку, але вмілими діями пішов з-під вогню, зайшов у хвіст одному з переслідувачів і завдав удар гвинтом. "Мессершмітт" загорівся і пішов до землі. Так в одному бою був здійснений подвійний таран.

     Тільки після другого тарана льотчик вирішив вийти з бою і спробував врятувати свою бойову машину. Посадивши літак біля командного пункту армії, Лисконоженко знепритомнів і був терміново відправлений на станцію Краснянка в госпіталь, але лікарі не змогли врятувати його життя, рани виявилися смертельними. 

     Похований у селі Кам'янка Маловішерського району Новгородської області. На його могилі встановлено пам'ятник.

     Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1941 р. лейтенанту Миколі Гавриловичу Лисконоженку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна. 

     Наказом Міністра оборони СРСР від 20 грудня 1958 р. лейтенант М.Г.Лисконоженко навічно зарахований до списків 1-ї ескадрильї полку, в якому воював. Він був так само зарахований до списків бригади слюсарів-ремонтників Мелітопольського локомотивного депо. Його ім'я носять вулиці в Мелітополі та Малій Вішері, восьмирічна школа селища Гряди. Ім’я М.Г. Лисконоженка  увічнено в м. Мелітополь на Алеї Героїв Радянського Союзу та меморіальній дошці випускникам Мелітопольського аероклубу - Героям Радянського Союзу.

Література про життя та діяльність

     Лисконоженко Николай Гаврилович // Вечная слава Мелитопольщины : крат. биогр. справ. / сост. Н.В. Мохов. – Мелитополь, 2005. – С.126-127.

     Мохов Н. Стальная воля // Золотые звёзды мелитопольцев : очерки о Героях Советского Союза / Н.Мохов, В. Куперман. – Мелитополь, 1993. – С. 19-20.

     Лукаш И. Иду на таран! : [Герой Советского Союза Н.Г. Лисконоженко, випускник Мелитопольского аэроклуба] // Солдаты славы не искали : очерки о Героях Советского Союза - уроженцах Запорожской области  / И.М. Лукаш. – Днепропетровск, 1984. – С. 165-168.

     Мохов Н.В. Лисконоженко Николай Гаврилович // Их именами названы улицы города Мелитополя : крат. биогр. справ. – Мелитополь, 2008. – С. 74.

     Два тарана // Подвигом славны твои земляки : рассказы о Героях Советского Союза / [авт. коллектив: Ф.Г. Блинов, И.П. Мысленков, В.А. Слободченко и др.]. – Запорожье, 1962. – С. 142-147.

      Мельников А.Е. Из боя в вечность : строки истории Мелитопольского аэроклуба. Герои Советского Союза, «ставшие на крыло» в Мелитополе [Н.Г. Лисконоженко] // Новий день. – 2013. – 14 серп. – С. 6. - (Город дал соколятам крылья. Они ему боевую славу).

     Лесконоженко Николай Гаврилович [Электронный ресурс] // Герои страны : [сайт]. – Режим доступа: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=430 (дата обращения: 31.07.2013). – Загл. с экрана.

     Лисконоженко Николай Гаврилович [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://mvpg-pamyat.ru/forum/voinskie-podrazdeleniya-voevavshie-v-malovisherskogo-rajona/17-letchiki.html?start=42 (дата обращения: 31.07.2013). – Загл. с экрана.


Сайт створений при підтримці ЕГФ ЗНУ в м.Мелітополі