Четвер, 28.03.2024, 17:08
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна  Мій профіль Вихід Вхід                                                                               
Про ЦБС
Користувачам
Статистика

OnLine
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Європа-це ми
BookCrossing
Наші партнери
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Пошук

Кулішова Віра Семенівна

90 років від дня народження Кулішової Віри Семенівни (1925-1992), поета, члена та  секретаря Мелітопольського літературного об’єднання «Таврія» (тепер ім. П. Ловецького).

Віра Семенівна Кулішова народилась 15 лютого 1925 року в селі Клинці Московської області і з дитинства говорила російською мовою, але більша частина її життя пов’язана з Мелітополем. Писала поетеса переважно українською мовою, якою володіла досконало.

З 1963 року вірші В. Кулішової друкуються в газеті «Серп і молот», обласних, республіканських і союзних виданнях («Запорізька правда», «Хортиця», «Літературна Україна», «Сельская жизнь» та ін.).

Її  вірші лунали, як українська пісня, протяжна, душевна. Не дивно, що до її поезій часто звертались мелітопольські композитори. П.І. Костиц написав пісні «Мы помним» (присвячена мелітопольським героям-підпільникам), «Я хочу наснитись тобі», «Дівоча пісня», «Любишь - не любишь».

У 1984 році на обласному конкурсі, присвяченому співробітникам внутрішніх справ, Віра Кулішова і композитор В. Нахимович отримали третю премію за «Песенку об инспекторе ГАИ». А пісня «Соловьиное танго» (композитор Ю. Логінов) була визнана гімном українських парків.

Близько тридцяти років Віра Семенівна була активним членом мелітопольського літературного об’єднання «Таврія» (тепер ім. П. Ловецького), його секретарем, допомагала молодим поетам.

Поезії майстрині ввійшли до альманахів місцевого літературного об’єднання «Я живу в Мелитополе», «Ты цвети, наш парк и живи…», «Думок і почуттів сплетіння».

 У 2007 році в Мелітополі видана єдина збірка віршів В. Кулішової «Я не можу не співати», в якій спостерігаються добро і ніжність, тепло і страждання, біль та велике відчуття натхнення від створеного; поруч із громадянською лірикою – лірика пейзажна, інтимна.

1992 рік став останнім роком в житті поетеси. Але кожної весни в українських парках співають солов’ї і звучить «Соловьиное танго» Віри Кулішової.

Твори

     Кулішова В. Я не можу не співати / В. Кулішова. – Мелитополь : Издат дом МГТ, 2007. – 31 с. 

     Кулішова В. [Поезії] / Віра Кулішова // Літературний світовид Мелітопольщини : хрестоматія / упоряд. Н.В. Зайдлер, О.М. Гончаренко. – 2-ге вид., випр. і доповн. - Мелітополь, 2010. – С. 438-444.

Література про життя та діяльність

     Куценко Н. Я не можу не співати… / Н. Куценко // Мелітополь літературний. – 2011. – № 1. – С. 12.

     Копєйцева Л. П. Штрихи до літературного портрета Віри Кулішової // Літературні феномени Мелітополя : статті, нариси, есе : літературозн. студії. – Мелітополь, 2013. - С. 65-76.

     Сирени щемящая свежесть : поэзия и проза ; антология / лит. объединение «Таврия» ; ред.-сост. Яков Меренбах ; ред. Михаил Рыбка. – Мелитополь : [Б.и.], 2005. – 176 с. – Из содерж.: Кулешова Вера. – С. 64-66.

     Копєйцева Л.П. Жіноча палітра лірики Віри Кулішової // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2013. -  № 4 (263), Ч. ІІ. – С. 93-98. – Режим доступу: 

http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vlush/Filol/2013_4_2/12.pdf. 

 


Сайт створений при підтримці ЕГФ ЗНУ в м.Мелітополі