23 - 95 років від дня народження кінорежисера Чухрая Григорія Наумовича (1921-2001), уродженця Мелітополя, народного артиста СРСР, автора кінокартин «Сорок перший», «Балада про солдата», «Чисте небо» та ін.
Чухрай Григорій Наумович народився 23 травня 1921 р. у м. Мелітополі Дніпропетровської (нині – Запорізької) області. Тут пройшло дитинство майбутнього кінорежисера. Виховував його вітчим - Павло Антонович Литвиненко, який працював головою колгоспу та заклав у виховання хлопчика кращі людські риси. Григорій відвідував образотворчу студію при Палаці піонерів (тепер – Палац дитячої та юнацької творчості), якою керував талановитий художник Іларій Чубич. В одному з випусків місцевої газети «Радянський степ» за 1936 рік було вміщено світлину «Скульптурные работы пионера Гриши Чухрая».
У 1935 році батьки були направлені на навчання до Москви в Академію соцземлеробства, по закінченні якої в 1938 році вони були направлені на роботу в Україну, на Синельниківську селекційну станцію. Григорій залишився в Москві, щоб закінчити школу. У 1939 році він виїхав до батьків і в кінці того ж року був призваний в армію.
Служити Григорій Чухрай розпочав у місті Маріуполі курсантом полкової школи 229-го окремого батальйону зв’язку 134-ї стрілецької дивізії. В серпні 1941 р. він подає рапорт і добровольцем іде на фронт. Воював у повітряно-десантних військах у званні лейтенанта, брав участь у боях на Південному, Сталінградському, Донському, 1-му і 3-му Українських фронтах, чотири рази був поранений. У грудні 1945 року у званні гвардії старшого лейтенанта Г.Н. Чухрай звільнений у запас через поранення. Його бойовий шлях відзначено чисельними орденами та медалями.
Повернувшись з фронту, Чухрай вступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) на режисерський факультет в майстерню С. Юткевича – М. Ромма. В 1953 р. після захисту дипломної роботи йому запропонували залишитися працювати на кіностудії «Мосфільм», але він вирішив повернутися в Україну. На Київській кіностудії художніх фільмів (нині – ім. О.Довженка) працював асистентом режисера, другим режисером. В 1955 р. за клопотанням М. Ромма Чухрая перевели на кіностудію «Мосфільм», де він розпочав створення першого самостійного фільму за повістю Б. Лавреньова «Сорок перший». Відтоді Григорій Наумович не розлучався з «Мосфільмом».
Після «Сорок першого» він зняв фільми «Балада про солдата» (1959), «Чисте небо» (1961), «Жили-були старий зі старою» (1964), «Пам’ять» (1970), «Трясовина» (1977), «Життя прекрасне» (спільно з італійської фірмою, 1980). У 1985 році у співавторстві з М. Володським і Ю. Швиревим Григорій Чухрай зняв документальний фільм «Я навчу вас мріяти». Всі ці картини стали справжніми шедеврами кіномистецтва.
Восени 1960 року Г.Н. Чухрай приїздив в Мелітополь. Він виступав перед глядачами в кінотеатрі «Україна»: розповідав про себе, про свою роботу в кінематографі. В готелі «Ленінградський» приймав родичів і шкільних товаришів., потім зустрічався з вихованцями Палацу піонерів, студентами культосвітнього училища, відвідав початкову школу № 20 (колишню № 3, де він навчався до війни), моторний завод, станцію садівництва, будівництво мікрорайону на Червоній Гірці. Зустрічався з художником І. Чубичем, гурток якого відвідував до війни.
Григорій Чухрай є володарем 101 міжнародної премії. І це притому, що за своє творче життя Григорієм Чухраєм було знято всього 8 фільмів. Кожен з них він знімав за своїм власним сценарієм, не уявляючи, як можна працювати з чужим матеріалом. Через роки після смерті режисера його фільми все одно беруть участь у кінофестивалях, отримуючи різні нагороди.
Крім кінозйомок режисер активно займався громадською, викладацькою та адміністративною діяльністю, в 1965-1975 роках був художнім керівником Експериментального творчого об’єднання при «Мосфільмі», у 1966-1971 роках працював викладачем в режисерській майстерні ВДІК. З 1965 року був секретарем Союзу кінематографістів СРСР, а в 1964-1991 рр. – членом колегії Держкіно СРСР.
Він автор двох книг спогадів - «Моя війна» і «Моє кіно».
Г. Н. Чухрай – Лауреат Ленінської премії СРСР (1961), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1962) , народний артист РРФСР (1969), народний артист СРСР (1981). Лауреат гран-прі Канського кінофестивалю, кінофестивалю в Сан-Франциско. Крім бойових нагород він удостоєний трьох орденів Трудового Червоного Прапора та багатьох інших вітчизняних та закордонних нагород.
В останні роки режисер важко хворів, переніс кілька інфарктів. Незважаючи на це, він продовжував багато працювати, писав мемуари.
Помер Григорій Наумович Чухрай 29 жовтня 2001 року в Москві. Похований з військовими почестями на Ваганьковському кладовищі.
В Мелітополі 31 жовтня 2011 р. на фасаді Палацу творчості дітей та юнацтва, відкрито меморіальну дошку кінорежисеру, народному артисту СРСР Григорію Чухраю.
Література про життя та діяльність
Чухрай Григорий Наумович // Кто есть кто на Мелитопольщине : инф.-биогр. сб. - Харьков, 2004. - С. 493-494.
Кумок В.Н. Евреи Мелитополя / Виктор Кумок, Семён Воловник. Т. 1. – Мелитополь : Изд. дом МГТ, 2012. – 816 с. – Из содерж.: [Чухрай Григорий Наумович]. – C. 309-310, 653–655.
Медове місто : до 225-річчя м. Мелітополя (1784-2009 ) : бібліогр. покаж. - Запоріжжя : Тандем, 2009. – 160 с. - (Серія «Міста і села Запорізької області». Вип.2). - Із змісту: [про Г. Чухрая]. - С.25.
Маневич І. Радісні зустрічі // Радянський степ. – 1961. – 21 жовт.
Медведовський М. Лист від Григорія Чухрая // Серп і молот. – 1972. – 2 берез.
Медведовський М. Два запитання Григорію Чухраю // Серп і молот. – 1982. – 24 лют.
Чухрай Г. Детство. Отрочество : отрывки из книги «Моя война» // Літературний світовид Мелітопольщини : хрестоматія / упоряд. Н.В. Зайдлер, О.М. Гончаренко. – 2-ге вид., випр. і доповн. - Мелітополь, 2010. – С. 392-398.
