Бабак Іван Ілліч народився 26 липня 1919 року в селі Олексіївка нині Нікопольського району Дніпропетровської області в селянській родині. Українець. Закінчив Запорізький педагогічний інститут і аероклуб. Працював учителем хімії та біології в Партизанської середній школі Приморського району Запорізької області. У Червоній Армії з 1940 року. У 1942 році закінчив Сталінградське військове авіаційне училище. Член ВКП(б)/КПРС з 1943 року.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з травня 1942 року. Сержант І.І. Бабак прийняв бойове хрещення в якості льотчика 45-го винищувального авіаційного полку 216-ї змішаної авіаційної дивізії і влітку 1942 року, в небі над Моздоком відкрив бойовий рахунок, збивши ворожий «мессершмітт». Командир ланки 100-го гвардійського винищувального авіаполку (9-а гвардійська винищувальна авіадивізія, 8-а повітряна армія, Південний фронт) гвардії молодший лейтенант І.І. Бабак відзначився в боях при прориві оборони противника на річці Молочна і звільненні міста Маріуполя. До вересня 1943 р. він збив особисто 18 літаків супротивника і 4 - в групі.
Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» присвоєне гвардії молодшому лейтенанту Бабаку Івану Іллічу 1 листопада 1943 року. Всього льотчик-винищувач І.І. Бабак за час війни збив особисто 37 фашистських літаків і 4 - в групі. У лютому 1945 року старший лейтенант І.І. Бабак призначений командиром 16-го гвардійського винищувального авіаполку, яким раніше командував О.І. Покришкін. Менш ніж за місяць до закінчення війни, 16 квітня 1945 року, при виконанні бойового завдання І.І. Бабак був збитий вогнем зенітної артилерії противника і потрапив у полон, звідки був звільнений після Перемоги. Ця обставина надалі стала причиною багатьох перевірок з боку спецорганів і завадила йому отримати звання двічі Героя Радянського Союзу.
Іван Бабак піднімав свій винищувач в небо і після Перемоги: він навчав молодих льотчиків мистецтву повітряного бою. Демобілізувавшись в 1949 році, гвардії капітан Іван Бабак повернувся до перерваної війною педагогічної діяльності і працював учителем у місті Полтава.
Помер 24 червня 2001 року. Похований в Полтаві. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, в тому числі, - як педагог, - медаллю «За трудову звитягу», знаком «Відмінник народної освіти».
Ім'я Героя увічнене на Алеї Слави в місті Запоріжжі, на Алеї Героїв Радянського Союзу в м. Мелітополь.
Література про життя та діяльність
Куперман В. На берегах Молочної : нариси про Героїв Радянського Союзу : 50-річчю Великої Перемоги присвячується. Вип. ІІ / В. Куперман, М. Мохов. – Мелітополь : Міська друкарня, 1994. – 100 с. – Із змісту : Один з найталановитіших : [Бабак І.І.]. – С. 10-11.
Бабак Иван Ильич // Вечная слава Мелитопольщины : крат. биогр. справ. / сост. Н.В. Мохов. – Мелитополь, 2005. – С. 24-25.
Лукаш І. Дубок Івана Бабака // Велике бачиться на відстані : докум. повісті, нариси / Іван Лукаш. – Дніпропетровськ : Січ, 1998. – С. 1111.
Бабак Иван Ильич [Электронный ресурс] // Герои страны : [сайт]. – Режим доступа: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=1565 (дата обращения: 31.07.2013). – Загл. с экрана.
